Пережиті моменти у перші дні повномасштабного вторгнення зробили їх ближчими за рідних братів. Навіть їхні історії з війни звучать майже ідентично.

Знайомтеся, військові льотчики, Олексій Чиж та Іван Пепеляшко. Ті, хто, тримали мирне небо над містами у перші дні “лютневої зими” і стримували просування ворога на північному кордоні.
‍

‍

8 березня 2022 року окупанти збили з ракети їхній Мі-8. Вони встигли катапультуватися з гвинтокрила до трощі, але не встигли втекти від ворога на землі.

❝ Під час приземлення, ми отримали однакові травми ніг: багатоуламкові переломи великогомілкових кісток. У Івана ще був додатково перелом трьох нижніх хребців ❞  – розповідає Олексій Чиж.

‍

‍

‍

Після повернення, бійців спершу лікували у київському госпіталі, проте травми не загоювались. Два місяці перебування у полоні давали про себе знати. В нозі Олексія вже встигла завестися бактерія, а у Івана почали неправильно зростатися травмовані хребці. Через ці ускладнення, рідні військових вирішили подати їх на програму лікування за кордон. Тоді вперше за 4 місяці історії двох побратимів розійшлися.

❝ Ми були в одному екіпажі. Як впали - так, були весь час разом (сміється). У нас навіть, коли ми були в полоні, стояли ліжка поруч. Але, коли нас розподілили на лікування в різні країни, Олексія в Німеччину, а мене в Норвегію. Ось це була справжня трагедія, цілих 9 місяців не бачитися ❞, –  каже Іван Пепеляшко.

‍

‍

‍

Сьогодні Олексій Чиж та Іван Пепеляшко вже майже пів року знаходяться в Україні. Вони обоє повернулися з лікування з-за кордону і проходять реабілітацію вдома. Щоб знову впевнено стояти на ногах та продовжувати робити те, з чого вони починали свою історію війни.

‍