“Ми були в одному екіпажі. Як впали - так, були весь час разом (сміється). У нас навіть, коли ми були в полоні, стояли ліжка поруч. Але, коли нас розподілили на лікування в різні країни, Олексія в Німеччину, а мене в Норвегію. Ось це була справжня трагедія, цілих 9 місяців не бачитися”, – каже Іван Пепеляшко.

"Ще коли він тільки лежав у лікарні перебинтований, я йому казав - так не буде завжди. Пройде якийсь період, ми кудись поїдемо, побачимо щось нове", - розповідає тато про те, як налаштовував дитину на довгу боротьбу.

“Коли 24 лютого, я побачив, що люди в паніці: біжать в магазини, хтось виїжджає, мене це … Я така людина, що я собі таке дозволити не можу, я себе не буду поважати. Тому, в перший день я пішов здати кров, а в другий вже записався в ТрО".

Ворожа кинув міна поцілила дуже близько до позицій, де стояв Володимир. “Був обстріл і міна попала в дерево, від цього осколки зверху полетіли вниз. Мені перерізали дві ноги. Були відкриті переломи, але добре, що не були пошкоджені судини”

“Я розумів, що на пожежах я потрібен. Це саме те місце, де я можу щось зробити, не дивлячись ні на що”. Під час повномасштабного вторгнення Олександр спершу брав участь у звільненні Київщини, а згодом – знову одягнув піксель і поїхав захищати від окупантів український Схід...